Святий Миколай і загублений лист
ЛІВОРУЧ ×11 · ПРАВОРУЧ ×11 · близько 3 хв читання
У ніч на шосте грудня Святий Миколай розносив подарунки. Діти ще з вечора поклали під подушки свої листи, а янголятко Іскорка допомагало їх збирати і тримало кошик у правій → руці. Але біля одного будинку на краю села сталася халепа: лист маленької Оленки вилетів із кошика і полетів геть!
Лист закружляв ← ліворуч, над засніженим садом, потім праворуч →, над колодязем. «Ой-ой!» – скрикнула Іскорка і кинулася навздогін. Святий Миколай глянув ← ліворуч, глянув праворуч →, погладив бороду й усміхнувся: «Нічого, наздоженемо».
На паркані сидів кіт Мурчик. «Лист? Полетів ← ліворуч, до пекарні», – промуркотів він. «Ні, праворуч →!» – загавкав пес Бровко з будки. Кіт махнув ← лівою лапою, пес – правою →. Іскорка полетіла ← ліворуч, Миколай пішов праворуч →, а кіт і пес продовжили сперечатися.
Біля пекарні пахло медовими пряниками. Пекар саме виймав їх із печі. «Лист? Він залетів у вікно, покрутився над столом і вилетів через двері праворуч →», – сказав пекар і дав Іскорці пряник на дорогу. Іскорка взяла його ← лівою рукою і подякувала.
Лист летів далі: ← ліворуч над ялинкою, праворуч → над гіркою, де діти каталися на санчатах, і знову ← ліворуч, до старого дуба. Там він зачепився за гілку.
Іскорка простягла ← ліву руку – не дістала. Простягла праву → – знову ні. Тоді Святий Миколай підняв її на плечі, і вона обережно зняла лист. На ньому великими літерами було написано: «Дорогий Святий Миколаю! Я хочу санчата, теплі рукавички і щоб у всіх у родині був подарунок».
«Яке добре бажання», – сказав Миколай. Він дістав із торби санчата, рукавички і ще цілу купу маленьких пакунків. Один поклав ← ліворуч від Оленчиної подушки, другий – праворуч →, а решту залишив для всієї родини.
Вранці Оленка прокинулася, повернулася ← ліворуч, потім праворуч → – і знайшла біля подушки подарунки, по одному для кожного в домі. Як і тут, у нашому колі.
На цьому історія закінчується. Тепер усі відкривають подарунки, які тримають у руках!
Вареники з сюрпризом
ЛІВОРУЧ ×15 · ПРАВОРУЧ ×15 · близько 3 хв читання
За тиждень до Різдва в компанії «Сніжинка» влаштували корпоратив. Хтось приніс кутю, хтось – пиріжки, а Оксана з бухгалтерії – цілу каструлю вареників. Каструлю вона поставила ← зліва від ялинки, а кутю – справа →. «В одному варенику сюрприз, – сказала вона. – Хто його знайде, той першим отримає подарунок від Таємного Санти».
Усі сіли за довгий стіл. Вареники пішли ← ліворуч, сметана – праворуч →. Тарас з айті спіймав вареник ← лівою рукою, Марта з відділу продажів – правою →, і обоє вигукнули: «У мене картопля!»
Тим часом коробка з подарунками стояла біля ялинки, ← зліва від дверей. Чи то справа →? Ніхто вже не пам’ятав, бо всі були зайняті варениками. А коли директор Богдан підвівся, щоб роздати подарунки, коробки на місці не було. Богдан глянув ← ліворуч, глянув праворуч → – нічого.
«Спокійно, – сказав Богдан. – Половина йде ← ліворуч, до кухні. Половина – праворуч →, до переговорної. А хто лишається справа → за столом, стереже вареники». Усі розбіглися.
Ті, що пішли ← ліворуч, знайшли на кухні три чашки, забуту шапку і кота Бублика, який спав на тостері. Кіт розплющив ← ліве око, потім праве → і знову заснув. Ті, що пішли праворуч →, знайшли в переговорній лише фліпчарт із написом «План на наступний рік: більше вареників».
Аж раптом із коридору почулися колядки. Двері відчинилися, і зайшли колядники з сусіднього офісу, у вишиванках і з зіркою. Вони стали півколом: ← ліворуч – скрипаль, праворуч → – хлопчик із бубном. А посередині стояв найменший колядник і тримав… коробку з подарунками!
«Вона стояла в нас під дверима, – пояснив він. – Ми подумали, що це для колядників». Усі засміялися. Колядники заспівали ще одну колядку, повертаючись то ← ліворуч, то праворуч →, то знову ← ліворуч, а Оксана пригостила їх варениками.
Найменший колядник надкусив вареник і завмер. «Тут щось є!» Він тримав у правій → руці маленьку записку, а вареник – у ← лівій. На записці було: «Вітаю! Перший подарунок – тобі!» Тож першим подарунок отримав гість, і всі вирішили, що це добрий знак на Новий рік.
Потім Богдан роздав подарунки решті: один ← ліворуч, один праворуч →, ще один ← ліворуч і ще один праворуч →, поки коробка не спорожніла. Він подивився ← ліворуч, подивився праворуч → і сказав: «Дякую всім за цей рік. Веселих свят і щасливого Нового року!»
Ось і кінець історії. Тепер усі відкривають подарунки, які тримають у руках!